Вельмишановний Ректоре, Вельмишановнi учасники конференції, панi і панове! 
   Для мене велика честь i приємiсть виступити тут на вiдкриттi конференції, присвяченiй Хотинськiй битвi. 
   Литву i Україну пов’язує глибока i багата двохсотрiчна iсторiя 
у спільній державi — Великому Князiвствi Литовському. Сьогоднi ми згадуємо триста дев’яносту рiчницю ХотинськоУ битви, у якiй спільне литовсько-польсько-козацьке вiйсько пiд керiвництвом
литовського гетьмана Яна Кароля Ходкевича, запорiзького гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного i Кракiвського воєводи Станiслава Любомирського перемогли напад набагато чисельнiшого вiйська Османської iмперiї.
   Наступного — двi тисячi дванадцятого року — ми будемо згадувати шiстсот п’ятдесятирiчний ювiлей ще однiєї важликої битви - битви на Синiх Водах. У цiй битвi Великий князь Великого 
Князівства Литовського Ольгiрд (литовською мовою його iм’я звучить Альгiрдас) перемiг трьох монголо-татарськях ханiв i цим поклав впевнену крапку на мету Золотої Орди завоювати Європу.
   Це — iсторiя. Чи для сьогодення це лише стародавнi iсторичнi 
події, що цiкавлять тiлъки фахiвцiв з iсторiї, науковцiв, археологiв? Чому i чим Велике Князiвство Литовське актуальне для нас усiх сьогодні?
   Думаю, що актуальне. Тому що це допомагає вiдповiсти на фундаментальнi питаяня сьогодення: Хто ми такi? Звiдки ми йдемо? Куди йдемо? Якими хочемо бачити свої держави, скажiмо, через двадцять рокiв? 
   Ми європейцi. Ми повертаємося до Європи, тобто хочу сказати, що ми створюємо європейський стиль життя тут i зараз. Хочемо належати до Європейського Союзу i до iнших органiзацiї старого континенту. І наш цей Європейський шлях розпочався у Часи Великого Князiвства Литовського i ще не скiнчився й сьогоднi. Необхiднi зусилля всiх, кожного з нас, для досягнення мети. Сучасна модернова Європа створюсться тут i зараз. 
   Я вже казан, що європейську цивiлiзацiю у нашому регiонi активно створювало Велике Князiвство Литовське. 
   Маю на увазi багато чого: шедеври готики у наших мiстах, першi у Європi письмовi Конституцiї — Литовськi Статути, до речi, написанi старовинною українською мовою. Цi статути пiзнiше, у нашi часи, будуть названi основами "правової держави". Нацiональне i релiгiйне спiвжиття, що було затверджене у Литовських Статутах, сьогоднi називається словом "толерантнiсть". У тi давнi часи Великого Князiвства Литовського були знайденi однаковi привiлеї для всiх бояр. У стосунках власностi було сформовано ленне право, яке дiяло лише серед шляхетних павiв, вищоТ знатi i визначало порядок успадкування земельних надiлiв, регулювало вiдносини мiж сеньйорами i васалами). 
   Тобто, одним з найважливiших iнструментiв, що здiйснив цивiлiзацiйнИЙ злам у регiонi у напрямку до Європи, ще бiльше — створив європейськi цивiлiзованi держави у нашому регiонi — було Велике Князiвство Литовське. Ми — європейцi бiльшою мiрою тому, що були громадянами Великого князiвства Литовського. 
   Тут дозвольте зупинитись i побажати успiшноТ конференцiї. 

Посол Литовської республiки в Українi 

Пятрас Вайтєкунас