Національна книга пам¹яті жертв голодоморів 1932-1933, 1946-1947 років. Чернівецька область: Статті,
спогади, документи, списки жертв голодоморів. - Чернівці: Зелена Буковина. 2008.
С - 170. ISBN 978-966-8410-48-3
Розділ 2
Свідчення громадян Чернівецької області, які пережили голодомор 1932-1933 років в Україні
Новоселицький район
Свiдчення Гонтаря Андрiя Антоновича
Розділ 2
Свідчення громадян Чернівецької області, які пережили голодомор 1932-1933 років в Україні
Новоселицький район
Свiдчення Гонтаря Андрiя Антоновича
Я народився в селi Куражин Новоушицького району Кам’янець-Подiльської областi (нинi Хмельницької). Сiм’я була багатодiтна. Тато купляв землю, щоб вистачило потiм кожному з дiтей на придане. Був магазин, млин, худоба. Працювали всi дiти, нiкого не наймав. Десь у 1927 роцi пiшла мова про колгоспи. А в 1928 році забрали вiд нас усе. Зерно вимели з поду. Помер тато, сестрички. Два старшi брати були забранi в армiю. Померла середня сестричка. Нiхто нiкому не допомагав, бо забрали вiд усiх хлiб на поставку державi. Їли баланду з лободи, кору з вишнi, що тiльки можна. Зимою з 1929 на 1930 рiк, коли днiстер замерз, три старшi сестри i брат Андрiй, якому було 7 рокiв, вночi втекли до Хотина. Ноги обмотали пiр’ям, щоб не замерзнути. У Хотинi їх роздали до багатих сiмей. Старша сестра залишилася економкою в Хотині. Середню взяв пан з Недобоївцiв. А Пелагею i Андрiя взяв пан з Щербинцiв. Так вони врятувалися вiд голоду.
У 1947 роцi був тут голод у селах i мiстах природнiй. Земля не дала плоду. Росла трава, худоба давала молоко i цим люди рятувались, продавали речi, килими, хустки, рушники, щоб мiняти на хлiб. Людей помирало дуже багато. Такий був страшний голодомор.
Тепер живу в с. Щербинцi Новоселицького р-ну.
Андрiй Антонович Гонтар
18.04.2008 р.