Хотинська війна. Матеріали Міжнародної конференції, присвяченої 380-річчю Хотинської
війни, м. Хотин, 22 жовтня 2001 р. - Чернівці: Прут, 2001. С. - 5-7.
ISBN 966-560-213-6

Осетрова Галина

   Шимон Старовольський /1588-1656 рр./ - польський письменник один з найосвiченiших лiтераторiв i ерудитiв Польщi ХVII ст. Написав величезну кiлькiсть творiв латинською i польською мовами з полiтики, права, iсторiї лiтератури, вiйськової справи, iсторiї церкви тощо. 
   В 1631 роцi Шимон Старовольський видав латинською мовою твiр "Сарматськi воїни або Похвали мужам, вiдомим вiдвагою воєнною в пам’ятi нашiй або наших прадiдiв”. Вважають, що безпосередньою причиною написання цього твору були трiумфальнi перемоги Густава Адольфа, шведського короля, прославленого як переможець Польщi. Ш.Старовольський в своєму творi прагнув показати трiумфатору, як багато видатних воїнiв мала Польща. - 
   У книзi Ш.Старовольського представлено 133 бiографії королiв, княхів, полководцiв, рицарiв, якi прославились своєю вiдвагою i мужнiстю, починаючи вiд польського короля Мешка І. Бiографiї досить стислi, обов’ язково мiстять iнформацiю про смерть, всi без винятку мають епiтафiї. 
   Вiдомо, що прикметник "сарматський” обiймає досить широке коло європейських народiв. Тому цикл бiографiй, складений Старовольським, охоплює видатних воїнiв Корони, Литви i Русi. Так, другим у циклi представлений київський князь Володимир, а з бiльш пiзньої епохи — Петро Сагайдачний, козацький полководець. 
   Трохи ранiше, в 1629 р., Ш.Старовольський видав твiр "Польський рицар", в якому козаки представленi як пiхота, дуже корисна для вiйськових сил Польщi. Це дає краще зрозумiти поданий в "Сарматських воїнах" образ Петра Сагайдачного та численнi згадки, що стосуються козакiв. 
   Ш.Старовольський в 1620-1621 рр. був секретарем великого гетьмана коронного Яна Кароля Ходкевича /роки життя — 1561-1621/ i разом з ним перебував у Хотинському замку. Вiн був свiдком подiй ХотинськоТ вiйни, знав особисто польських i козацьких полководцiв. 
   Для Кароля Ходкевича i Петра Сагайдачного Хотинська битва була останньою в їхньому життi, їх смерть безпосередньо пов’язана з нею. Старий i виснажений у походах Кароль Ходкевич пiсля довгих страждань помер 24 вересня 1621 року у Хотинському замку. В його особi Польща втратила талановитого полководця. 
   Петро Сагайдачний, поранений отруйною стрілою перед Хотинською битвою, так i не одужав i також пiсля довгої, тяжкої хвороби помер 10 квiтня 1622 р. в Києвi. У "Сарматських воїнах" Ш.Старовольський створює стислий, але виразний образ козацького гетьмана: 
   "Петро Конашевич, вождь запорозьких козакiв, мав у вiйську прiзвисько, яке походить вiд сагайдака. Всюди називали його Сагайдачним, бажаючи цим сказати, що вiн користувався сагайдаком i був завжди готовий до битви, як стрiла в сагайдаку. Хоча вiн не був шляхетного роду, але завдяки його мужностi найбiльшi вождi виявляли до нього велике визнання, так що вiн брав участь у всiх вiйськових нарадах. Часто трапляється, що люди низького стану здобувають велику славу. Сагайдачний був обдарований неабиякою розважливiстю , а крiм того, — надзвичайним розумом. Шукав небезпеки, не дбав про життя: у битвi був першим, у вiдступi - останнiм, був спритним, метким, у таборi — пильним, потребував мало сну. Був помiркованим, у мовi стриманим i обережним. Дбав, щоб у козацькому таборi завжди панував спокiй, все у вiйську перебувало в належному порядку, без замiшання. Найбiльш клопiтким є безлад уночi, нiж удень, i важчим для виправлення, для цього необхiдно вправлятися у мовчаннi i зберiганнi порядку. 
   Доля постiйно дарувала Сагайдачному, котрий мав цi достоїнства, успiхи на сушi й на морi. Товаришi по зброї обрали його своїм вождем на Перекопських полях. Декiлька разiв розбив татар, нагнав страху на Херсонес Таврiйський i привiв звiдти величезнi стада худоби. Трохи пiзнiше пронiс повсюди свої переможнi знамена по розлогих московських землях, поспiшаючи зi своїми загонами до табору королевича Владислава. Займаючись морським розбiйництвом на Чорному морi, зруйнував багато пивних торгових портiв Європи-Азiї, спустошин вогнем i мечем околицi Константинополя. Пiд час Хотинської вiйни показав надэвичайну спритнiсть, i зросла тодi його слава серед туркiв. Коли ця вiйна скiнчилась, перемогла його, виснаженого безперестанними трудами, хвороба. Невдовзi - в 1621 роцi - скiнчив життя. Заради його заслуг i мужностi умiстимо йому цей короткий напис: "В цiй могилi спочиває Петро Сагайдачний, вождь запорозьких козакiв, славний своїми подвигами, здiйсненими на суші i на морi. Муж рiдкiсної бистроти розуму i думок, у мовi — повний шляхетної розважливости, вельми передбачливий. Дякуючи цим здiбностям, так пiднявся над плебейським способом життя, що справедливо може бути заповiданий нащадкам як один з найславніших мужів цього століття в Польщі. Якщо ти є прихильником доблестi упроси про добро для тiнi цього воїна". 
   У галереї портретiв сарматських воїнiв Шимона Старовольського представлений цiлий ряд славних вождiв Руси-Укратни: вiд київського князя Володимира до Петра Сагайдачного. До цього почесного перелiку входять Бучацький, князi Острозькi, Остафiй дашкевич, Дмитро Вишневецький, Гаврило Голубек, Якiв Струсь, а завершує його Петро Сагайдачний - один з найславетнiших українських гетьманiв, якому Ш.Старонольськи вiддав належну йому хвалу i визнання. 

Лiтература

1. Szymon Starowolski. Wojownicy sarmaecy. W., 1979, Wydawnictwo Мiniaterstwa Оbrony Narodowej.
2. Комарницький Сергiй. Хотинська епопея (З iсторiї Хотинської вiйни 1621 року) — Чернiвцi: Золотi литаври, 2000. 
3. Апанович О.М. Розповiдь про запорозьких козакiв. — К: Днiпро, 1991.