Хотин
Хотин — місто Чернівецької області, райцентр. Розташов. на правому березі р. Дністер. Населення 9,8 тис. осіб (2013). Істор. центр Хотинщини.
За археол. даними, на місці X. існувала група селищ райковецької культури, а пізніше — давньорус. поселення. Більшість сучасних укр. дослідників вважають, що безперервну історію X. слід починати від цих пам’яток. Достовірна історія міста починається наприкінці 14 ст., коли X., розташов. на пн. рубежі Молдавського князівства, був фортецею (контролювала стратегічно важливу переправу через Дністер), адм. центром однієї з трьох "держав" (волостей) Шипинської землі та митним пунктом на Молдовському торговому шляху (Via valаhіса; митниця вперше згадана 1408). Найдавніші письмові згадки про X. містяться у "Списку руських міст далеких і близьких" (кінець 14 ст., "Хот-нъ" фігурує серед "волоських" міст) та у грамоті 1397. (Поширена в румун. історіографії дата першої згадки 1301 є наслідком непорозуміння.) Ядром міста була Хотинська фортеця, до якої прилягали житлові квартали, розташов. в долині Дністра.
До поч. 18 ст. X. належав Молдав. князівству, був центром цинута (округи) і значним торг. осередком; у 2-й пол. 16 ст. тут проводилися ярмарки (до 1579). Місто мало самоуправління (1615 згадується виборна рада на чолі з війтом). Після російсько-турецької війни 1710—1711 X. перейшов під владу Османської імперії і став центром Хотинського нахіє. У зв’язку зі спорудженням нової фортеці, яка займала значно більшу площу, ніж стара, міську забудову перенесли з долини на навколишні схили та плато. У місті з’явилося багато мурованих споруд (з них збереглася лише митниця), було забруковано вулиці, влаштовано водогін з фонтанами.
У молдов. та осман. періоди військово-стратегічне значення Хотинської фортеці стало причиною того, шо X. захоплювали війська Речі Посполитої (1620—21, 1673-74, 1676-99), Рос. імперії (1739, 1769—74), Австрії (1774—76, 1788—93; у 2-й із цих періодів місто було центром Хотинської марки у складі Буковинського округу Королівства Галіції і Лодомерії). Місто не раз палили і руйнували. Поля на пд. від X. (нині в межах міста) були ареною гол. битви Хотинської війни 1621 і Хотинської битви 1673. 1806 місто втретє й остаточно зайняли рос. війська; разом з усією Бессарабією 1812 X. офіційно відійшов до Рос. імперії, 1813 став центром повіту (із 1818 — у складі Бессарабської області, потім — губернії). У рос. період населення X. швидко зростало: 1819 — 3,5 тис. осіб, за переписом 1897 — 18,4 тис. (із них 50 % — іудеї і 45 % — православні, переважно українці та росіяни). Гол. заняттями мешканців були ремесло і торгівля (у т. ч. контрабанда); пром-сть була представлена лише дрібними підпр-вами (переважно харчової галузі). Із серед. 19 ст. на плато велася забудова нової частини міста, яка мала регулярне планування і перебрала на себе функції центру (адм. будівлі, церкви, будинки заможних мешканців).
У лютому—жовтні 1918 X. був окупований Австро-Угорщиною. 10 листопада 1918 місто зайняли румун, війська, X. разом з усією Бессарабією був приєднаний до Румунії. Піп час Хотинського повстання 1919 місто 23 січня захопили повстанці, які утримували його до З0 січня. Після поразки повстання значна кількість хотинчан, рятуючись від репресій, втекла на лівий берег Дністра. 1918—38 X. був центром жудеца (повіту), 1938—40 відносився до цинуту "Сучава" (із центром у Чернівцях). 1930 в місті було 15,3 тис. мешканців (із них українці та росіяни — 51,4 %, євреї — 37,7, румуни — 8,8 %). 1935 урочисто, у присутності короля Кароля II відкрито будинок к-ри "Атеніум імені Б.-П. Хашдеу" (нині будинок дітей та учнівської молоді).
Після рад. анексії Бессарабії X. увійшов до Чернів. обл., утвореної 7 серпня 1940, і став центром району. На початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 місто було захоплене румун, військами (6 липня 1941) і разом з усією Бессарабією включене до складу Румунії (було центром жудеца). За наказами румунської влади було розстріляно понад 1 тис. хотинчан (зокрема євреїв). Було викрите і знищене антирумунське підпілля. З квітня 1944 X. здобули радянські війська.
У повоєнний час у місті було збудовано кілька значних пром. підприємств, серед яких — ф-ка килимових виробів (занепала у 1990-ті рр.), лісокомбінат, з-д металевих виробів "Калібр". У роки незалежності України зросло значення міста як туристичного центру, чому сприяло створення 2000 Держ. історико-архіт. заповідника "Хотинська фортеця".
Літ.: Abraham W. Zalozenie biskupstwa lacinskiego w Kamiencu Podolskim. Lwow, 1912; Тимощук Б. О. Середньовічний Хотин. "Археологія", 1977, т. 22; Пурич Ш. Становление и эволюция Хотина в описаниях молдовских летописцев. "Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології" (Чернівці), 2001, т. 1; Добржанський О. та iн. Хотинщина: Історичний нарис. Чернівці, 2002; Возний І. П. Середньовічний Хотин у вітчизняній та зарубіжній історіографії. "УІЖ", 2005, № 3.
С. Л. Юсов, Д. Я. Вортман.
_______________________
Джерело:
Енциклопедія історії України: Т. 10. Т – Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 784 с.: іл. Ст. 418-419.
http://www.history.org.ua/index.php?encyclop
http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf